вівторок, 25 червня 2019 р.

зарубіжна література

 
   У викладанні зарубіжної літератури під час роботи з будь-яким медіатекстом потрібно допомогти учням зрозуміти різницю між реальністю і тим, що їм пропонує візуальне медіа. Застосування на уроках зарубіжної літератури прийомів критичного мислення навчить відрізняти те, що здається, від знань та фактів. У чинній програмі є багато творів, які час від часу екранізувалися. Вчителі із задоволенням використовують фільми, або їх фрагменти під час уроків. Я також часто практикую на уроках фрагментарний показ літературних екранізацій (до 10 хвилин) і пропоную учням обговорити побачене за таким алгоритмом:

а) екранізація як відображення режисерського світосприйняття особливостей часу створення фільму;

б) екранізація як переосмислення першоджерела, як відправна точка у створенні іншої художньої структури, але адекватної в загальній ідейній та емоційній налаштованості;

в) екранізація як відтворення художньої образності літературного слова засобами кіномистецтва та неминучі при цьому втрати авторського начала;

г) екранізація як аналіз авторської думки в першоджерелі, але в іншій формі її розвитку. Під час обговорення учні навчаються порівнювати літературний твір з екранізацією, враховуючи особливості кожного виду мистецтва. Здійснюється перехід від поверхового стереотипного читання і сприйняття твору до цілеспрямованого та опосередкованого, у учнів формується аналітичний підхід до прочитаного та побаченого.

   Після обговорення учні отримують практичні завдання.

Для 5-6 класів: 

Малюнки дітей по враженням від фільму чи твору.
Створення вікторини до фільму.                                                                                                            Складання сценарію казки. Складання запитань до автора твору, режисера, акторів.                    Гра «Підбери епітет» до епізоду, сцени, репліки фільму.

Для 7-8 класів:

Усне малювання героїв фільму, вираження своїх вражень через малюнок, вірш, нарис.
Конкурс реклами до книги або фільму.
Порівняння малюнків до літературного твору та його екранізації.
Написання есе «Герой у творі та кінофільмі».
Тестування за змістом вивченого твору та побаченого фільму.

Для 9-11 класів:
Конкурс-аукціон творчих ідей «Мій майбутній сценарій». Гра-вікторина «Що це за фільм?» (за картками).                                                                                                                                              Створення і озвучування мультфільму за вивченим поетичним твором у вигляді стоп-кадрів.
Створення кіноафіш за допомогою колажів із домальовуваннями.
Добір живописних, музичних творів, що асоціюються з тим чи іншим медіатекстом. Обґрунтування свого вибору.
Письмове рецензування медіатекстів.
Прослуховування усної інформації з наступним її ілюструванням малюнками, складання сценарного плану відеосюжету.
  Зазвичай учні із задоволенням виконують такі завдання, активно беруть участь у дискусіях, вчаться висловлювати свої думки конкретно та аргументовано. Під час таких уроків наприкінці використовую діаграми Венна, щоб знайти спільне та розбіжне в графіці та тексті.

Медіадидактика



    Медіадидактика (англ. media didactics) — розділ дидактики, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань з опертям на медіаджерела та використанням медіапродуктів, використання у навчальному процесі усталених медіа: книг, газет, журналів, телепередач, відео кліпів, кінофільмів, плакатів тощо, тобто використання медіатекстів.  У медіадидактиці  виділяють дві основні складові: традиційну та інформаційну. Традиційна медіадидактика пов’язана з використанням у навчальному процесі усталених медіа: книг, газет, журналів, телепередач, відео кліпів, кінофільмів, плакатів тощо, тобто використання медіатекстів.

    Під медіатекстом розуміють повідомлення (телепередача, відеокліп, фільм, плакат тощо), викладене у будь-якому вигляді та жанрі медіа, призначене для одночасного зорового і слухового сприйняття аудиторією. Воно може бути декількох видів: аудіовізуальне, призначене для одночасного зорового і слухового сприйняття, аудійне, призначене для слухового сприйняття, візуальне, призначене лише для зорового сприйняття аудиторією.

     Її складова– інформаційна медіадидактика. Ця частина медіадидактики пов’язана з вивченням закономірностей, принципів навчання за допомогою сучасних інформаційних технологій.